Хай сяє наше місто як зоря, Хай над Луганню піснею витає, Це місто - батьківщина то моя, Я місто з ранком сонячним вітаю. Тут народилась я і тут зросла, Тут вперше пісню заспівала майже, Уклавши в неї промені добра, Якими всі краяни так багаті, Це місто шахтарів і хліборобов, Машинобудування і ткачів. Це місто трударів невтомних, Співучих працурів, одвічних кобзарів, Що слово правди крізь віки співали, Несучи світло українськості крізь плетін, У майбуття дороги торували, Віддавши предків вічний заповіт. Я маю на увазі і Грінченка, Сосюру й Гайворонську - усіх тих, Хто в наші душі рідне засівали У сподіванням, про пращурів звитяжних, Що, перші камені у брід поклавши, Засновниками міста ми вважаєм. Ми діями своїми прикрашаєм І далі те, що наше вже по праву. Так міцно ж ми тримаймось хазяями На цій землі - ласкавій, рідній, ніжній, Що зараз квітне розмаїттям білосніжним, Садами чистими, як паростки надії. О рідне місто, вірю я, що мрії, Усіх невтомних пращурів здійсняться, І дії моїх предків зарясняться Для тебе величчю, могутністю, красою. Луганську любий, виростаєш надімною Не мріями, громадок будівель... Моє рідне місто - частинка моєї Батьківщини - України, моя душа... Батьківщину, не вибирають, Як і мати ( слова Симоненка), Та навіщо їх вибирати, Коли серце б'ється хутенько: Це - твоє все, що бачиш навколо, - Цей безметежний степ, рідна школа, Вільна річка, що в'ється гадюкою, Це - твоє все. Не тільки розлукою Виміряється патріотичность, А дбайливістю і розлукою, Що лиш дві руки, а не дюжина, І всьго сама не подужаєш. Та коли всі разом, родиною, Не лишь свій квартал, всю країну ми Перетворимо в диво-державу. Тільки треба навчитись дбати Про все це, не лише тільки мріями, Що злітають птахами - надіями, Романтичними синіми зграями Десь шугають у небі... Зростаємо, Не навчившись плекати вічне: Рідну мову, пісню і звичаї, Те, що пращури заповідали, Наче скарб, в наші руки віддали З сподіванням, що будемо гідні ми. Це, духовне, міцними коріннями Годуватиме соками вічності. Ось із чого патріотичності Перші паростки підживляються, Буйним колосом наливаються, Щоб зерном добірним посіятись В душі молоді.
Любов до рідного міста і мрії про його майбутнє з тихого ласкавого голосу матусі, коли вона співає колискову, отчого порогу, вишеньки й калини під вікном, виплеканої власними руками квітки.
Саджає мати п'ятий рік барвінок, Скрізь попатикала насіння те: Біля будинку, біля школи, на городі, І каже: " Не рослина то - святе". Здається їй, що диво це блакитне Подарувавши неба широчінь, Очистить душі тибеників рідних, Навчивши цінувати все своє, - Одвічно рідне, те що найдорожче, Те. що народить духу широчінь, - Любов до ближнього, до міста, до Вітчизни, Стежини, що виходить за поріг, Веде у світ добра і порятунку Від катастроф, чорнобилів, жахіть У місто рідне, де, приклавши руки, Ми скажемо: "Ось маєм місто - сад". Тут кожне деревце посаджене лиш нами, Обкопане дбайливими руками. Тут квітники барвінку й рути-м'яти, Калина під вікном, її багато - Це все моє. А я - іще пайнчик. Батьки - коріння. Місто це одвічне. Воно - моє.. Так будьмо хазяями У місті рідному, міцними вже руками Створім красу, бо ми його надія. Ми - майбуття, і нам не тільки мріять. О рідне місто, мрій у нас багато, Та, мріючи, навчімося плекати, Як діамант коштовний, доглядати Найкраще в світі рідне - місто,
Тебе, Луганську! Любовь до рідного міста мужніє, коли тобі за приклад, як треба мріяти діючи, стають великі люди, твої краяни - творці сьогодення.
За школою з'явився новий парк, Вже перші пароспеки листочки укрівають. Хай стане естафетою цей старт, Нехай такі дарунки не зникають. Данилов - парк у нас його всі звуть, І недаремно, з ініціативи Невтомної і творчої людини З'явилось диво... А квітки цвіуть. І пахощі ті всотуються в жили, Даруючи наснагу і тепло, І душі наші дихають едино: Тепер завдання наше - це добро Полити вчасно, обкопати вміло, Щоб диво - садом стало все навкруг. Ми вдячні всі Вам, дядечку Данилов, За наполегливий невтомний труд: За школу, за сусідку - шістдесяту, За пам'ятник Шевченку, естакаду, Увагу нам і наші творчі злети Під час писання творів. Ці куплети - Подяка щира. Ви нам - приклад дії, Як треба вірити у власні мрії Й здійсняти їх із поглядом в майбутнє, Творити те, що стане незабутнім Нащадкам нашим, що колись спитають: "А звідки місто - сад?" Вони не знають, Як вчили прикладом ви нас творити, В ім'я майбутнього учиме жити: Фантазувати, мріяти, звіряти дії З ходою часу. Вірю, всі надії Про місто сад - не мрії, треба тільки взятись. Якщо не ми? Не тільки сподіватись, Нам треба діяти: саджати парки, сквери, Розбити квітники, створити скрізь алеї, Фонтани збудувати. Відродити вічне, Те. що зростає в душах. Ми, практичні, Забули про духовне. То подбайло І про культуру. Сподіваймось, Що з'являться нові бібліотеки, Театри, парки, філармонії, аптеки Для розвитку дітей. Вони - майбутнє
Твоє, о рідне місто! Моє місто красиве й молоде, хоч відмітив вже третє сторіччя. Минучи в майбутнє своїми сподіваннями й мріями, я з рідним містом - єдине ціле.
Рідне місто моє! Двісті п'ята минула річниця Як з'явилося ти серед диких безкраїх степів І будинками в небо знеслося безмірно, Таємниці відкривши безмежних ланів. Всім відомий Луганськ - промисловий гігант, А для мене - найрідніше гніздо, Де зросла я, пізнавши життя, Щоб у світ змужнілими крильми махнувши, Понести твоє світло в майбутнє. О мріє моя, Мій Луганську, цвіти і збагачуйсь без ліку, Щастям стелиться - в'ється хай дорога твоя, Ми єдині, Луганську, одвічно й навіки: Ти моє, я твоє майбуття.
Дата: Вторник, 24/04/2007, 13:03:18 | Сообщение # 6
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 36
Статус: Offline
Луганск - это звезды Донецких степей, Это море шахтерских огней, Нет любимей его и родней. Луганск - это город надежды моей.
Плеск фонтанов и шум тополей. Это город хороших людей. Луганск, о тебе буду помнить всегда, Как о родном человеке. Есть в мире Нью-Йорк, и Париж, и Москва, Но ты в моем сердце навеки!
Автор: Владимир Спектор
***
Город детства моего - это родной Луганск. Парки, скверы, сады - зелень радует глаз. Ты посмотри вокруг - наступила весна! Птицы вернулись домой, появилась трава.
Легкое ветра дыхание деревья холодком обдало, И снежной метелью с них все лепестки сорвало! Белые березы сережками звенят, Розовые свечки каштанов горят.
Золотое солнце на рассвете встает, И лучистым теплым светом озаряет наш Камброд. Горожане чувствуют приход долгожданной весны. С метлами и граблями выходят во дворы.
Чистят улицы, скверы и сады, Разбивают новые клумбы, цветники. У фонтана в парке играет детвора, Отдыхают бабушки возле Кобзаря.
Гостиница "Украина", цирк, ж/д вокзал - Их архитектурою можно гордиться нам. Лучшая работа зодчих - луганчан - Это Театр кукол - детских спектаклей храм.
Кто спортом любит заниматься, бежит скорей на стадион, Там хорошо можно размяться, а также посмотреть футбол. Всех, живущих в киномире, приглашает "Украина", "Мир", "Маяк" не отстают - здесь Вас также очень ждут.
Мы - будущее страны, сделать Луганск должны Самым сильным и красивым - городом нашей мечты. Чтобы все, живущие в нем, были довольны каждым днем, Чтобы толпы иностранных туристов приезжали сюда веселиться,
Чтобы судоходной стала Лугань, а тысячи горожан Загорали на желтом песке и пили холодную "Колу" в теньке. Мастерам Луганской сцены будет мир рукоплескать, А все звезды Голливуда будут письма им писать.
Деловые луганчане будут богатеть. Виллу каждый, кто захочет, будет здесь иметь. Станут явью все мечты, если мы сейчас Будем стремиться цели добиться и преобразить Луганск!
Дата: Вторник, 24/04/2007, 13:06:00 | Сообщение # 9
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 36
Статус: Offline
Лугами город наш прославился издревле, У тихой речки, что Луганью мы зовем. Годами рос он под небесной сенью... Акаций запах да капели нежный звон.
Нам город этот строить и лелеять. С ним радоваться вместе, горевать. Каким же стать ему, чтобы шахтерские рассветы, У терриконов бы взошли опять?!
Автор: Климова Дарья
***
Каждый город на другой непохожий, Но в каждом есть грустные лица прохожих, Печальная глаз глубина, Видна у людей молодых седина.
Разбитые стекла, убийства людей. Как жить на свете - только Богу видней. Но мечта моя заключается в том, Чтоб бездомный имел свой собственный дом,
Чтоб убийцы рука никогда не поднялась, Чтобы тюрьма с ровным местом сравнялась. Чтоб планета была, как один большой дом, И люди без ссор и без войн жили в нем.
Хочу, чтоб Луганск, мой родной город, Был чист, и душою народа был молод. Чтобы непринужденно все улыбались, И взаимной любовью влюблялись.
От чистой любви рождаются дети, И род человеческий длится на свете. Я верю, что это не просто мечта, И в Луганске будет царить доброта.
Все люди будут, улыбаясь, ходить, Любовь и улыбки друг другу дарить.
Дата: Вторник, 24/04/2007, 13:07:40 | Сообщение # 11
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 36
Статус: Offline
Подражание Лермонтову.
Ой ты гой еси, Луганск - город славный! Про тебя сочиненья слагаем мы, Сочиненья слагаем который раз Не по своей воле, а по принуждению. Мы слагаем их на старинный лад, Мы певаем их под фанфарный звон, Да причитываем, да присказываем. А луганский народ ими тешится, А мэр отставной Мячеславович Обещает нам подарки всяческие, А Кияшко Валентина Григорьевна Преподносит руками инспекторов Бумагу красивую, разноцветную. Предлагают нам сочиненья писать, Сочиненья писать вместо праздника.
Над рекой Луганкою прозрачною, Над домами старого города, Из-за дальних степей, из-за синих гор, По тесовым кровелькам играючи Тучки серые разгоняючи, Заря алая подымается. Освещает город просыпающийся И людей, что живут в этом городе, Как красавица, глядя в зеркальце, Своему отраженью улыбается. Что же видит заря в этом городе? От какой радости улыбается? А живут здесь люди добрые, Удалые жители луганские. Они любят свой город пламенно И слагают о нем песни веселые.
Не сияет на небе солнце красное, Не любуются им тучки синие, То у власти стоит в городском совете Настоящий хозяин - мэр города. Позади него стоят помощники, Супротив него - жители луганские. И правит мэр во славу города, В благоденствие его и веселие.
И работают предприятия, Выдают зарплату работникам, Зарплату честную, достойную, Чтобы жить могли в довольстве и счастии. Тепловозы гудят, перекрикиваются. На восток везут грузы разные: Это трубы завода Якубовского И станки завода Ленина. И еще здесь пекут самый вкусный хлеб, И делают водку лучшую. На рынках продают только овощи, Остальные продукты - в супермаркетах. И живут в Луганске его жители За мэром, как за стеною каменной.
На святой земле нашей матушке Не найти не сыскать такого города: Утром чистый словно лебедушка, Ночью светлый как ясно солнышко. Ходят жители его приветливые, Все друг другу улыбаются. Гости славные заморские Часто город навещают наш, Восхищаются его красотами И приветливостью местных жителей.
Как на площади народ собирается - Не стучит пустыми бутылками, А поет хвалу власти избранной За нормальную жизнь человеческую. Вот об этом мечтают люди в городе, Живя сейчас за чертою бедности, И гуляют, шумят ветры буйные Над пустыми цехами производственными, Многолюдными базарами восточными.
Гей вы, ребята удалые, Школьники молодые, Голоса заливные! Красно начинали - красно и кончайте, Каждому правдой и честью воздайте. Тороватому Мячеславичу - слава! Валентине Григорьевне - слава! И всему народу луганскому - слава!
Дата: Вторник, 24/04/2007, 13:08:11 | Сообщение # 12
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 36
Статус: Offline
Луганск во сне
Снится мне, будто бы в городе нашем Крыши домов из украшенных башен. В окнах весь день отражается солнце, Чисто на улицах, зелень "смеётся".
Город работает, город живёт. Нет в нём бомжей и детишек - сирот. Музыка в городе этом звучит, Она не мешает - она веселит,
Но каждый мелодию слышит свою. Всё-таки здорово здесь, как в раю. Я понял, что в городе вечное лето, Ведь всё в нём любовью народа согрето.
Душою народа построен рай - город, Ему не грозят ни разруха, ни голод. Решил я зайти (пока сплю ) в " Детский мир". Зашёл, оглянулся, а где же кассир?
Спросил у ребят: "Кому деньги платить?" Они улыбнулись: "Что хочешь купить?" Пусто в карманах моих… И я сник…. А мне говорят: " Нужен только дневник"
Сколько ты в школе баллов набрал, Столько получишь товаров - похвал. Пошёл я к компьютеру, "внёс" свой дневник И на все баллы купил много книг.
С радостью в сердце, довольный собой, Я мчался, как ветер с призами домой. И вот, я во сне к своей школе лечу, Что изменилось там, глянуть хочу.
Ага! Показался и наш школьный двор, Его украшает шикарный ковёр. Да это же розы на клумбах цветут, А школьники их поливают, не рвут.
Опять слышу музыку - это звонок! Спешу я с друзьями на первый урок. Красивый учитель заходит к нам в класс. С доброй улыбкой приветствует нас.
С ответами он никого не торопит. Не знаешь - учи, единицей не "топит". Не хочешь учить, твоё личное дело, Но жизнь проживёшь, как дурак, неумело.
Не задают здесь домашних заданий, Хватает нам в школе полученных знаний. Но каждый из нас даже дома стремится, Побольше прочесть, чтоб отлично учиться.
Чтоб иногда забежать в "Детский мир", На баллы купить и ситро и зефир. Жаль, что будильник меня разбудил, Я бы побольше для вас сочинил.
Дата: Вторник, 24/04/2007, 13:13:00 | Сообщение # 16
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 36
Статус: Offline
Вступ
Отож, починається наша історія: Весела чи сумна, - розкажемо, як є, Все буде в ній - казка та алегорія - І людям згодиться, і дітей не мине.
Із давніх-давен наш край розвивався, Первісних людей і козаків він знавав, Талант його гордий тоді розкривався - У кожній культурі найкраще він брав.
Сармати тут жили, і скіфи, й кімери, І зрубна культура, слов'янський народ, І всі вони в нашу культуру щось вклали: Билини великі і славних пригод.
У сивому середньовіччі Наш край назвали дикий степ, Це і письменники, історики посвідчать: Багато край знавав халеп.
Давня історія
Луганськ славнозвісний народився давненько, Коли ще царі та козаки були. Поїхали так Катерина пряменько, Щоб пушки та ядра для турків були.
А потім завод збудували чавунний, Не наш інженер був - Гаскойн Карл ім'я, Який же Гаскойн той страшенно розумний: Поставив завод і йому за це - хвала.
Потягнувся народ до Луганочки-річки - То були ветерани або вояки, І заклали селяни перші вулиці-стрічки, Почали будувати і класти дахи.
І почалось будівництво - що далі? Заводик працює, й пушки пішли, Хотіли зробити, як Пітер, - не дали, Збудовано місто - це вже змогли.
Нова історія
Новий іноземець -ім'я йому Гартман - Схвалив заснування заводу того. Зробив він це зовсім, скажу вам, не марно, Завод цей пізніше прославив його.
І місто наше й далі прославляє Славетний Гартманів завод, І грошей чималенько доставляє, Дає і трудівні, і місця для робот.
На жаль, так було до недавнього часу, Тепер же - старий та сивий ісполін, І хто вже підняв тую тяжкую масу, Тепер залишився він зовсім один.
Луганськ сьогодні
Сьогодні Луганськ не впізнаєте зовсім: Він виріс, став краще - ну, майже, модерн - Реклами багато, будинків - не зовсім, А ось як до люду, то це не тепер.
Бо люди у нас залишають культуру Десь вдома або за дверима, в кафе, Тому що на вулиці нашої бруду Як в старому домі чи на даху.
А гляньте ви, що в нас твориться на ринках, Натовпу цього не знайдеш ніде. І всюди кричать, метушаться, як взимку Обоз через річку іде.
Отож, що я хочу сказати: Давайте мінятись на краще, так от: В те місто людина все прагне пристати, Де ввічливий і культурний народ.
Природа
Не можна писати про місто цікаве, Не вплівши історію сивих віків, Та також не треба писати так жваво, Коли про природу не так розповів.
Так... Нашу красиву та чисту природу Микола Ночовний в віршах оспівав. І кожному кущику, кожній породі У слові своєму данину віддав.
І Сіверський Донець і маленька Луганка - Все це для нас близьке, любиме й рідне, І навіть твоя городна ділянка, Цінити це треба, бо все це - твоє.
І хай величезні заводи завмерли, І хмари вже темні з їх труб не ідуть. В лісах, слава Богу, тварини не вмерли, І риби, й мальки у Луганці живуть.
Епілог
Тож місто у мріях - це буде Луганськ! Живу я у ньому і ось що скажу, Не думайте, люди, що краще той Гданськ, Чи може Замбезія, чи "Африканськ".
А добре лиш там, де твій рідний куток, І краще нам буде, де дідів садок.
Краса України - Луганщина ясна, Степи твої я оспівав у вірші, Я оду тобі присвятив дуже вчасно, Собою прикрасиш ти красні пісні.
Дата: Вторник, 24/04/2007, 13:13:48 | Сообщение # 17
Admin
Группа: Администраторы
Сообщений: 36
Статус: Offline
Луганську рідний, хай щастить Тобі у новому столітті. Нехай ім'я твоє гримить, Звучить славетно в цілім світі.
Хай неба синього блакить Не похмарніє ні на мить. Луганська Мати Божа! Захищай, Рятуй і зберігай наш рідний край!
Автор: Плотников Алексей
***
Моє рідне місто - наче дивна казка, Притулок теплий для кожної людини, Гостинний, чудовий и дуже сучасний, Стійкий навіть у лиху годину.
Луганськ знав колись і страждання, і муки. І голод, страшніший в житті над усе. Були і зустрічі, були і розлуки, А зараз він радість людині несе.
Такі величезні палаци, будинки, Пташині зграї навесні, Розквітлі сади, як білі сніжинки, Фонтани, парки, пам'ятки старовини.
Здається мені, що ніколи-ніколи У місто моє не вривалась війна, Така зараз тиша стоїть навколо, Така велична п'ятдесят шоста весна.
Сторінки історії ми пам'ятаємо: Над містом моїм - фашистський літак, Скільки імен загиблих ми знаємо, Бійців за Батьківщину, вбитих у боях.
Жорстокі були солдатськії будні, Бійці не змикали очей ні вдень, ні вночі, У місті Луганську ніхто не забутий, Ніщо не забуте - хай сполох дзвенить.
Світанок піднімається над Гострою Могилою, Пахучі трави дивно шелестять, Це дихання землі моєї милої, Яка для мене, ніби рідна мати.
Хай спить моє місто в замріяній тиші, Хай сняться йому найсвітліші сни, Моє покоління історію пише, Крокує воно до нової весни.
Дзвін розливається над мирним дахом, У безодню летить хмара чорна, Місто рідне моє, розгорни над світлим шляхом Для наших юнаків стяг вірний, переможний.
Луганськ мій рідний - майбутнє України, Земля мого життя, земля моїх батьків. Ти місто юності, найкращий і єдиний, Красуйся в ізумруді лісів, полів і нив.
Автор: Дуняшкин Виктор
***
Луганщина! Ти - зірка України, А ми - майбутнє зоряного краю, Зростаємо для щастя Батьківщини, Ми чарівної долі їй бажаєм.
Хай дзвоном ллється пісня солов'їна, Земля хай квітне в сонячнім промінні, Ми, пташенята, у майбутнє линем, На радість нашій неньці - Україні!
Автор: Валентина Зорик
***
Моє місто, чудове місто! Уві сні ти до мене прийдеш. Моє місто, чудове місто! У життя ти моє увійдеш.
Моє місто красиве та чисте, В ньому люди щасливі завжди, Моє місто, чудове місто! Кожен схоче приїжджати сюди.
І пройдуть всі злощастя і біди, І нещастя пройдуть - назавжди. В мирі, спокої житимуть люди, Кожен схоче вертатись сюди.
На деревах тут виростуть мрії, А в травиці ти щастя знайдеш... То пташки принесли нам надії, Що такий, ти Луганську, будеш!
Що споруд величавих фасади Прикрашатимуть вулиці наші. Що в чудових дзеркальних вікнах Ви побачите мрії всі ваші.
Моє місто, чудове місто! Уві сні ти до мене прийдеш. Моє місто, чудове місто! У життя ти моє увійдеш.
